Інтерв’ю засновника клубу газеті полку Азов.

НА ВІСТРІ НОЖА

Людство використовує ніж з прадавніх часів. Ніколи не буде зайвим мати в кишені ножа для захисту себе й близьких людей. Олександр Воробей — один з тих, хто робить з «поножовщини» повноцінний спорт. Він перетворив ножовий бій на мистецтво. Олександр брав участь у воєнних діях. Після поранення, яке унеможливило подальшу службу, почав активно займатись тренуванням добровольців, зокрема й бійців полку «Азов».

За чашкою кави у редакції «Чорного Сонця» хлопець кремезної статури розповідає про своє найбільше захоплення — ножовий бій. Ніж, як і пістолет, урівнює суперників. Фізична статура та сила під час бою на ножах не мають вирішального значення. Головну роль відіграє витримка та спритність. За допомогою певних технік нівелюються переваги суперника. На нічних вулицях ножовий бій показав себе як найефективніший вид захисту. Навички володіння ножем незамінні як в цивільному житті, так і на війні. Саме тому було прийняте рішення провести тренінг з ножового бою для бійців «Азова».

— В полку є кілька моїх друзів, які вже займались ножовим боєм. Вони запрошували провести тут курси, але досі не виходило. Останній рік в Україні спортивне життя не було надто активним. Спочатку Майдан, потім війна. Але зараз ми потроху набираємо обертів. Нещодавно ми проводили змагання. Також почали займатись тренуванням спецпідрозділів. Тренували роту «Східний Корпус», батальйон «Київ-2», спецназ Національної гвардії.

Коли ми тренували бійців і в них почали формуватись деякі навички, необхідно було влаштовувати спаринги, змагання й чемпіонати. Одна справа, коли б’єшся з товаришами — там ви пострибали трохи і пішли пити чай. Зовсім інше — коли доводиться мати справу з незнайомими людьми. Це питання не тільки навичок, а і психології, адже треба протистояти якимось людям, які щиро хочуть побити тебе, — говорить інструктор.

Вже проведені тренування Розвідувально-диверсійної роти полку «Азов». Надалі заплановані інструктажі й для інших підрозділів.
До війни Олександр тренував людей у власному клубі, власноруч виготовляв прекрасні ножі. Саме такі ентузіасти й перетворили ножовий бій на мистецтво, весь час вдосконалюючи його та генеруючи нові техніки. Сьогодні ножовий бій стає дедалі більш популярним.

— У нашому клубі Blade Brothers навчають трьом видам ножового бою. Перший вид — спортивний бій. Це спорт, поєдинки за правилами. Той самий бокс, але з ножами. Інший вид —вуличний ножовий бій, тобто те, що можна використовувати в умовах міста. На вас напав хуліган, і ви маєте відстояти своє життя. Третій вид — це «військовий» ножовий бій. Ідея створити останній вид виникла після початку війни, коли я і побратими зібрались обговорити можливість застосування ножа в умовах сучасної війни. Там є певні особливості, адже всі в бронежилетах, розгрузках. Бійці не можуть пересуватись так швидко, як на змаганнях. Але у всіх трьох видах ножового бою основа — це класична спортивна система, так само, як в боксі, — пояснює Олександр.

Гість редакції вражений полком «Азов». За його словами, на тлі деяких армійських частин, які називаються «регулярними», дисципліна та вишкіл азовців, більшість з яких до війни були цивільними людьми, дивує. Заслуговує на увагу й система відбору бійців до полку — спочатку тренувальний табір, а потім навчання в самому полку. Така організація відбору рекрутів дозволяє відбирати справді мотивованих солдат, а не гнатись за чисельністю. Це феномен добровольчого руху.

— Добровольчий рух врятував країну навесні-влітку 2014 року, коли армія була небоєздатна. Поки військо роззброювали прямо в частинах в Криму та на Донбасі, добровольці захоплювали ворожі блокпости з МГМ (масо-габаритними макетами зброї) та мисливськими рушницями. Мені важко порівнювати участь в тодішніх бойових діях ЗСУ та добровольців, але те, що ми вчинили потужний опір загарбникам, показало всім, що тут є багато людей, готових захищати свою Батьківщину. Ми цим надали армії моральний приклад та час зібратися, — говорить Олександр.

Розмова плавно переходить на особисте. Олександр згадує свій бойовий шлях, розповідає про зачистку Пісків. Він часто думає про війну, про долю України. Націоналізм став дороговказом для нього, адже тільки ідеологія, орієнтована на Українську націю, може привести нашу країну до перемоги.

— У мене невеликий бойовий досвід, якщо чесно. Я вже на першому бойовому виході отримав поранення. Ми зайшли в Піски, почали зачищати двори, і в якийсь момент я «зловив» два ВОГ-и і кулю в ноги. Тоді для мене це все закінчилось. Тепер я не можу воювати. Слава Богу, я ходжу, але вже не стрибаю та не бігаю. Я змирився з тим, що на війну вже не піду, і тому зосередився на тренуваннях хлопців. Війна — це багатогранне явище. Деякі люди допомагають грошима, хтось воює. Я буду тренувати хлопців, вносити свою частинку у спільну справу. Само собою, на сучасній війні ножами не воюють. Але якщо мої курси допоможуть зберегти хоч одне життя, значить, це все недаремно.

Наприкінці розмови гість побажав бійцям нашого полку удачі та наснаги й висловив вдячність за неймовірний подвиг оборонців України.

— Зазвичай всі бажають повернутись живим, маленькі дітки навіть малюють малюнки і передають їх воякам, я бачив багато таких в їдальні на базі «Азову». Але я побажаю вам вбити всіх ворогів. Не буває миру без перемоги, а перемога неможлива без знищення ворога. Цивільним громадянам я хочу побажати не бути байдужими і не вдавати, що війни в нашій країні немає. Тільки завдяки нашим захисникам в тилу тихо та спокійно. Війна — це тяжка праця. Бувають моменти героїчні, але загалом служба нудна й важка. Тут немає розваг, можуть погано годувати, і саме тому треба всіляко підтримувати наших воїнів.

Розмовляв
Миргородець
‪